hand

На ранковій прогулянці з собакою мої пальці випадково опинилися в ланцюговій петлі повідця. Пес смикнувся вперед – і стало дуже боляче. Швидка на такий виклик о шостій ранку не приїде, а найближча поліклініка відкривається о восьмій. Знерухомлюю руку, роблю компрес із льоду, прикладаю долоню до грудей і чекаю: залишилося не так багато.

Наївна я, наївна.

Чо’ ви до нас прийшли?

7:45. Біля входу тупцяють роздраконені бабусі, які «занімали очєрєдь» іще з минулого року. Рівно о восьмій пани й панянки похилого віку завалюються в сіре приміщення і розбрідаються хто куди. Їх абсолютно не хвилює мій палець.

– Мені треба до травматолога або хірурга, це дуже терміново, – намагаюся достукатися до пані в реєстратурі.
– Талончиків нема, – ліниво протягує та.
– Я травмувала палець на руці – мені потрібен лікар. Уже.
– Шось не видно. Палець би мав спухнути. А де вас болить? Травматолог після обіду, хірург у відпустці. Вам вісімнадцять є? То йдіть у дорослу поліклініку, чо’ ви до нас прийшли…
– Але ж моя сімейна лікарка працює тут.
– І шо?

Реклама

А чим я вам можу допомогти?

8:20. Фаланга безіменного пальця трохи розпухла й добряче ниє. Долаю кілометр до поліклініки для дорослих. Пахне хлоркою, тьмяне приміщення освітлюють підсвічені логотипи аптек і оптик. Пані в реєстратурі знову беруться встановлювати мені діагноз.

– То вам не до хірурга треба. У вас просто сильний забій. Ви ж можете ним рухати? Рентген у нас не працює – їдьте на «восьму» (лікарню – прим. ред.).
– Та що ж ви мене ганяєте?! Мені потрібна допомога, а не роз’їжджати туди-сюди! – урешті не витримую.
– Ну, раз вам так тре’, то йдіть у 118-й кабінет: там черговий лікар.

Замість лікаря – медсестра. Вона так само скеровує мене «на восьму», перед тим записавши в журналі мої дані. Уперто чекаю на лікаря.

– От у мене невістка як зламала палець, то він склався вдвоє, – утішає вона, а я уявляю картину, і раптом до горла підкочується клубок. – А у вас він он який рівненький. Ну, спух трошечки. Та то ніякий не перелом – можете бути спокійні.

– А чим я вам можу допомогти? – приходить пані лікарка й боїться торкнутися до руки. Виписує мазь, радить купити її в їхній аптеці й завтра, якщо не перестане боліти, звернутися до хірурга.
– Але ж мені болить уже. Раптом я ще більше пошкоджу руку?
– Та не перелом то: максимум – забій.

Іду пити знеболювальне.

hand2

У вас таки перелом

9:10. «Ґуґл» і добрі люди вказують шлях, між деревами й приватними будинками ховається восьма лікарня. Свище вітер, дорогою пригадую зазубрені речення зі шкільного підручника про внутрішній крововилив, зміщення кістки й розрив м’яких тканин. Що там ще буває при переломі? Самонавіювання – це, мабуть, найкраще, чого я навчилася на уроках медицини.

«Медичний» запах чутно навіть надворі, але не такий, як у старих совдепівських лікарнях. Біля входу до травматології курить чоловік на інвалідному візку. У нього немає ноги, одна рука ампутована по лікоть. Різко припиняю плакати.

Ще кілька хвилин на пошуки травмпункту: ординаторська зачинена. Палець знову нагадує про себе глухим болем. Пробігаю повз палату – там майже всі з гіпсом.

Медики «швидкої» попід руки заводять у кабінет чоловіка з перебинтованою головою та оком. Крізь пов’язку просочується кров, за ним – стійкий шлейф перегару. За кілька хвилин звідти вибігає старенька медсестра з ясним поглядом, посміхається:

– Вилікуємо ваш пальчик, не переживайте, – її пооране зморшками личко хмурніє. – Бачите, кого нам возять. Треба рятувати, поки не почне бушувати.

На стінах висять вивіски з дрібними граматичними помилками, фото працівників місяця. Десь далеко скриплять возики-кушетки. Поряд хлопчина з травмованою ногою гортає стрічку «Інстаграму». Годинник показує десяту.

– Гіпс? – зі сльозами запитую інтерна, який прискіпливо оглядає мій рентген.
– У вас таки перелом, але гіпсувати не будемо.

За кілька хвилин він вправно робить ножицями зі шприца шину. Раз по раз міряє на здоровий пальчик, перепитуючи, чи все гаразд, і фіксує.

– Закритий пе-ре-лом крайової нігтьової фаланги, – голосно диктує старенькій медсестрі діагноз, дає поради щодо травми та усміхається. – Не смертельно. До зустрічі за три тижні!

За ширмою отямився пацієнт швидкої і майже відразу прогнозовано почав бушувати.

medicine

Ви знову до нас?

Уже біля зупинки роздивляюся мізинець і вирішую повернутися до лікарні. Він так само спух. З дверей чергового вибігає лікарка, угризаючись зубами в яблуко. Займаю чергу й знову по колу: попередній знімок не охопив мізинчика. Годинник вибиває одинадцяту.

– От побачите, там усе добре, ми тільки дарма вас опромінюємо, – підбадьорює лікар з рентгену.
– О, це ви. Давайте поза чергою, – усміхається мені та ж медсестра-кульбабка.

Черговий лікар дивиться у виписку старенької пацієнтки з перебинтованою ногою і, наче папуга, повторює:

– Пані, лікар вам виписав госпіталізацію.
– Яка в біса госпіталізація, прошу пана? Мене дочка на вулиці з малим чекає, ми маємо їхати до Трускавця! Не маю я часу на госпіталізацію з моєю-то пенсією! Люди добрі, та я ж лише направлення на рентген прошу, знимку мені зробити треба. То ся дві секунди робить – і всьо. Не грайте вар’ята!
– То вам не фотоательє, тут невідкладну допомогу надають.
– Ну, то я кажу, що вчора вдарилася п’яткою і так ми болить коліно, підколінник і стегно, що йой. То мені треба знимку зробити, нема часу вилежуватися: я в Трускавець їду!

Пані хапає направлення, свою торбинку, спирається на паличку й швидко чимчикує до виходу, невдоволено буркочучи.

– Іванку, тут до тебе твоя дівчинка прийшла. Каже, мізинець її турбує. Певно, ти їй ся сподобав, – регоче бабця-медсестра.
– Нічого серйозного нема, але ліпше палець знерухомити, поки не перейде біль, – усміхається він і знову шукає шприца для шини.
– А ви до нього придивіться: молодий, гарний, нежонатий. Буде у вас той… роман!

За шість днів безперервного болю я пішла до знайомого травматолога в дитячій поліклініці. Він оглянув руку й засміявся:
– Хто ж лікує перелом шиною? Тут, однозначно, потрібен гіпс!

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Чи сподобався вам цей матеріал?
  • Подобається
  • У захваті
  • чудово
  • Нічого собі
  • Сумно
  • Злість