protest (1)

Ми розібралися, що таке зворотна дискримінація і як вона проявляється в Україні

Уже більше ніж півроку до пасажирів лондонського метро звертаються «привіт усім»: раніше клієнтів підземки називали «леді та джентльмени». У кіно можна подивитися «Чорну пантеру» – фільм про афроамериканського супергероя, а в деяких українських університетах навіть діють гендерні студії. Охочі вже пройшлися по темах звичайної та позитивної дискримінації, висловили свою думку щодо ліберальних закликів і визначилися зі своєю позицією. Але як ставитися до зворотної дискримінації і чи існує вона взагалі?

Термін

Задумуватися про такі питання почали американці, які вже з 1970-х активно вводили на підприємствах політику позитивної дискримінації, що стосувалася насамперед жінок і темношкірих. Подеколи міри сприяння раніше пригноблюваній меншості сягали так далеко, що починали порушувати права більшості. Наприклад, пожежний департамент міста Нью-Гейвен відмовлявся підвищувати білих, аби не образити почуття чорношкірих, що призвело до судових позовів.

Ще одним прикладом може слугувати справа 2003 року, яку розглядав Верховний суд США: абітурієнт позивався проти Мічиганського університету, який при вступі автоматично додавав представникам расової меншості «пільгові» бали, тоді як «більшості» доводилося проходити багато рівнів контролю. Незаконну практику припинили, проте вже за декілька років таке повторилося знову й переросло у відомий американцям випадок «Фішер проти Техаського університету в Остіні». Позивачка стверджувала, що через білий колір шкіри на її місце зарахували темношкірого студента з нижчими балами, – так діяла система «позитивних дій» стосовно расових меншин.

Нерідко такі конфлікти виникають не через бажання забезпечити кращі умови й допомогти жінкам/чорношкірим/переселенцям/потрібне підставити, а для того, щоб уникнути звинувачень у порушенні їхніх прав.

Надання меншості або групі, яку колись дискримінували, більшої кількості прав не завжди шкодить більшості. Інколи такі умови створюють, щоб досягти цілковитої рівності, – це і є позитивна дискримінація. Зворотна дискримінація – це коли надання цих бонусів порушує права більшості.

man

Реклама

Зворотна дискримінація в Україні

Як не прагни досягти толерантності рівня Штатів чи Європи, для більшості питання дискримінації зосередилося на проявах расизму та сексизму. І якщо з останнім у нашій країні можна стикнутися доволі часто, то расизму, здається, менше. Проте дискримінують переселенців, людей з інвалідністю, пенсіонерів, сиріт, представників ЛГБТІК та інших, тож проблема дійсно ширша, ніж здається: існує багато категорій населення, чиї права ще потрібно буде захищати.

Щоб не бути голослівними й не брати історії з інтернету чи сарафанного радіо, я вирішила запитати в людей різного віку щодо їхнього розуміння терміна «зворотна дискримінація». Майже всі мої співрозмовники не змогли відразу зорієнтуватися, що саме я хочу почути, доки не отримували кілька прикладів та пояснення терміна.

«Не знаю, чи це можна вважати зворотною дискримінацією, але мені здається, що оці всі пільги та сільські коефіцієнти при вступі несправедливі, оскільки те, що в людини є якась хвороба, яка не заважає їй нормально вчитися, і те, що вона з села, не повинно ставити її вище людини з вищими балами. Я сам із села, мені нічого не заважало вчитися, щоб пройти на бюджет», – Максим, 21 рік, студент.

Звісно, у цьому конкретному випадку можна посилатися на корумпованість чи незаконне отримання довідок, якщо мова йде про пільги, або ж на те, що середній бал ЗНО в учнів із сільських шкіл нижчий, ніж у містах. Проте вже цього навчального року, коли вперше ввели сільський, регіональний та галузеві коефіцієнти, у соцмережах з’явилося чимало суперечок і незадоволених відгуків.

Зворотну дискримінацію можна прослідкувати й на рівні малих міст: інколи місцевих не беруть на роботу на користь переселенців, останнім можуть виплачувати більшу зарплатню, навіть за умови, що вони можуть бути більш забезпеченими.

class war«У центральному гастрономі в молочному відділі працює одна переселенка. Один хлопець попросив її обслуговувати його українською мовою – вона відмовилася. За кілька днів та сама ситуація. Він їй каже: “Я живу в Польщі, я приїхав сюди і я хочу чути українську мову”. Вона нахамила йому, пожалілася своєму чоловіку, той його побив, а тоді по всьому інтернету розніс. І тепер у “Фейсбуці” і тролять його, і переселенці пишуть: “Як це так? Ми хочемо говорити російською мовою!” – а влада це питання зам’яла, наче нічого й не було», – Тетяна, 40 років, підприємець.

Цей випадок можна вважати проявом зворотної дискримінації лише з певною натяжкою: такі ситуації часто виникають через демонізацію інших та вибірковість у рішеннях і мотивах політиків.

Чи існує зворотна дискримінація взагалі?

Існує думка, що будь-яка дискримінація є лише дискримінацією: не існує ніяких зворотних і позитивних підтипів обмеження чужих прав. Інші вбачають у цьому наслідок неліберальних політик минулого.

«Імхо, є система – патріархальна та капіталістична, яка створила дискриміновані групи: жінки, ЛГБТ+, роми тощо. А якщо страждають групи з привілеями, то це просто побічний ефект системи, пастка, в яку вона сама себе загнала», – Роман, 22 роки, студент.

Науковці, які досліджують це питання, а також неодноразові судові справи у США та Європі, доволі переконливо свідчать на користь того, що зворотна дискримінація все ж існує, хоча б у полі публічних дискусій.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Чи сподобався вам цей матеріал?
  • Подобається
  • У захваті
  • чудово
  • Нічого собі
  • Сумно
  • Злість