man

Стрибай у невідомість. Там живе краща версія тебе.

Самореалізація в житті – складний процес, що залежить від багатьох обставин. Саме на них часто списують те, що вона зрештою не вдається. Проте відомий психолог Бенджамін П. Гарді переконаний: річ лише в нас самих, наші можливості значно ширші, ніж ми уявляємо.

У 1978 році вчена-психолог із Гарварду Еллен Ланґер проводила важливий дослід. Вона розділила мешканців будинку для літніх людей на дві однакові групи, видавши кожній з них по кімнатній рослині. Представники першої мали доглядати свою рослину, а також самостійно складати розпорядок дня. Другій групі повідомили, що про її рослину й розклад дбатиме персонал закладу.

За 18 місяців після старту експерименту в першій групі живими залишилося удвічі більше людей, ніж у другій. Таким чином Ланґер довела, що тогочасна біомедична модель, яка передбачала незалежність тіла від розуму, була хибною. Такі результати спонукали глибше дослідити вплив свідомості на тіло.

1981 року Ланґер разом з групою магістрантів переробили інтер’єр згаданого будинку, щоб у ньому все було так, як у 1959: чорно-білий телевізор, старі меблі, журнали і книги 1950-х. Це помешкання мало на 5 днів стати домівкою для вісьмох чоловіків віком від 70 років. Коли вони прибули, то дістали вказівку не просто обговорювати відтворену епоху, а й поводитися так, ніби вони, на 22 роки молодші, дійсно живуть у той час. «Якщо вам це вдасться, то ви дійсно почуватиметесь, як у 1959», ‒ пояснила Ланґер учасникам експерименту.

Також цих пацієнтів відтоді почали доглядати як п’ятдесяти-, а не сімдесятирічних. Так, ніхто не допоміг занести речі сходами будинку тим, котрі були згорблені й не могли ходити без милиць. Їхні дні проходили за прослуховуванням радіопрограм, переглядом фільмів, обговоренням спортивних подій та інших «новин» часу, в який їх перенесли. Усе, що відбулося після 1959 року, не могло бути згаданим у розмові. Пацієнти, їхні родини, кар’єри – усе сприймалось таким, як у тому році. Однак мета дослідження не полягала в можливості трохи пожити в минулому: це робилося, щоб на ментальному рівні змусити їх проявити енергію та біологічні реакції молодших людей.

workspace2
Наприкінці тих п’яти днів чоловіки демонстрували помітні поліпшення слуху, зору, пам’яті, рухливості та апетиту. Ті, що прибули на милицях і не могли обходитися без допомоги своїх дітей, залишили будинок самостійно, несучи свої валізи в руках.

Завдяки ставленню до цих людей як до самостійних, повноцінних особистостей, а не слабких літніх людей, Ланґер та її студенти допомогли учасникам експерименту змінити погляд на власні можливості, що вплинуло й на їх самопочуття.

Реклама

Усі ми актори на сцені

Ви і я – усі ми актори. Ми всі граємо ролі на різних сценах відповідно до обставин. Певної миті ти граєш, скажімо, музиканта, в інший час – батька чи матір, друга або подругу, одного з пари закоханих, студента чи викладача. Кожна окрема ситуація визначає твою роль. Проте більшість людей свідомо не розробляє своїх обставин і, відповідно, не визначає, у якій ролі буде виступати.

Люди не розуміють, що мають самі обрати для себе сцену, вирішити, ким бути, як поводитися. Вони доручають написати історію своїх життів комусь або чомусь іншому. Замість того, щоб розглядати свою особистість як гнучку й піддатливу, люди вірять, що вони «просто такі, якими є».

Те, що ти грав якусь роль у минулому, не означає, ніби ти прив’язаний до неї. Просто звільнися від свого минулого, дозволь собі розвиватися, перестань заганяти себе в рамки.

Пізнай себе краще

Твоя істинна сутність – це не те, ким ти є, а те, ким ти заслуговуєш бути. Ти автор свого життєпису. Ти маєш право встановлювати, яких персонажів гратимеш на різних етапах свого життя.

Почавши підлаштовувати середовище під себе й вирішивши, які ролі виконуватимеш, ти зможеш здійснити прорив у власному особистісному та професійному розвитку. Цей процес простий:

  1. Встанови для себе мету.
  2. Присвяти їй себе, намагаючись потрапляти в ситуації, які змушуватимуть тебе відповідати своїй меті.
  3. Визнач ролі, які ти повинен будеш зіграти в цих ситуаціях.
  4. Грай роль, доки вона не стане тобою.
  5. Налагоджуй стосунки з людьми, які підтримають тебе на шляху до твоїх цілей.
  6. Повторюй це все на вищих і складніших рівнях.

man

Як усвідомити свою мету?

Більшість людей проживає своє життя так само, як і в інтернеті, де вони хапливо гортають стрічку новин, заходячи на випадкові сторінки, що в ній з’являються. Не визначившись, чого хочуть від життя, люди свідомо не розбудовують свого середовища існування, а пристосовуються до нього і таким чином стають його продуктом.

Однак, коли ти зрозумієш, чого хочеш, всесвіт зробить так, щоб це здійснилося.

Як? Коли ти визначишся зі своїми бажаннями, це означатиме, що декорації розставлено. Далі попрацюй над сюжетом, деталями та персонажами своєї історії. Найважливіше, звісно ж, це герої (саме так, у множині), яких гратимеш ти, а також те, як розгортатиметься твоя сюжетна лінія.

Доки цієї визначеності не буде, ти не зможеш свідомо формувати своє середовище. Тому твій розвиток базуватиметься тільки на адаптації до зовнішніх умов. Щоб зробити його цілеспрямованим, ти мусиш чітко уявляти, ким хочеш стати під час наступного етапу життя.

Однак не варто будувати занадто далекосяжних планів. У такий спосіб ти встановлюєш для себе рамки заздалегідь, що суттєво обмежує твій потенціал.

Роблячи великі кроки вперед, ти відкриєш для себе цілі всесвіти нових можливостей. На кожному наступному рівні ти здобуватимеш дедалі ширше уявлення про власний потенціал та здібності. Із цього приводу Леонардо ді Капріо нібито сказав: «Кожен новий рівень твого життя вимагатиме нового тебе».

Ти не уявляєш, який насправді твій потенціал і ким ти можеш стати. Немає жодних обмежень. Будь гнучким і готовим до змін. Твої перспективи й можливості зростатимуть паралельно з твоїм розвитком, а отже, і твоє бачення себе в майбутньому розширюватиметься.

У мене є друг, на ім’я Ґреґ, якому тепер 41. Він успішно керує кількома бізнес-проектами. Двадцять років тому він планував накопичити 10 мільйонів доларів на банківському рахунку й облишити роботу в сорокалітньому віці.

Проте на шляху до цієї мети він краще пізнав себе й можливості для реалізації власного потенціалу. Тож тепер він активно досягає тих цілей, про які у 21 не смів навіть думати.

workspace

Як зробити досягнення цілей неминучим?

Більшість людей ідуть до своїх цілей та саморозвитку важким шляхом. Вони опираються обставинам замість того, щоб змінювати їх. В аспекті індивідуалістичної західної культури в цьому й полягає суть сили волі ‒ найповільнішого і водночас найефективнішого способу розвиватись. Це орієнтація на приріст, лінійне зростання. Тож якщо ти прагнеш до змін, покладаючись лише на вольові якості, то нізащо не зможеш зробити прориву в житті. Адже твоїм уділом буде сізіфова праця над однаковими проблемами.

Якщо ти постановив осягнути грандіозну мету, що зовсім не відповідає твоїм поточним можливостям, то самою силою волі не зарадиш. Тобі знадобиться нове середовище, яке органічно генеруватиме твої цілі, тобто умови, що змусять тебе стати кращим, ніж ти є зараз. А створивши ці умови, ти природно досягнеш бажаної поведінки.

Сила волі потрібна для того, щоб наважитися. А взяте на себе зобов’язання, якщо це справжнє зобов’язання, є точкою безповоротності. Жодного шансу на відступ.

Якої ролі вимагають від тебе обставини?

Встановивши мету і створивши потрібні умови, треба окреслити ролі чи персонажів, яких ти гратимеш, щоб досягнути своїх цілей. Річ у тім, що в кожній ситуації, зокрема і в спілкуванні з людьми, ти граєш. Твоя поведінка й ролі, які ти граєш у взаєминах з іншими, впливають на них.

Автентичність передбачає визначеність у тому, ким ти будеш, якого героя гратимеш. Навіть якщо на початку природа цього героя не відповідатиме твоїй власній.

Якщо бути в одному образі надто довго, можна загубити свою справжню сутність. Адже справжній «ти» має постійно домагатися чогось більшого. Втім, ти дозволяєш собі погрузнути в рутині. Ти передчасно закріпив за собою певну сутність. Ти купився на балачки про те, що ти якась фіксована, незмінна «особистість».

Твоя автентичніша сутність – це те, ким ти прагнеш бути. Твій погляд на неї здатен впливати на тебе навіть на біологічному рівні, як це сталося з чоловіками в експерименті Ланґер. Коли ти змінюєш окрему частину свого життя, решта його також трансформується, набуваючи якісно нових характеристик. Тож дозволь собі це оновлення.

man 3

Вживайся в роль

Ти здатен розвинути будь-яку якість чи вміння до стану довершеності. Ну гаразд, майже будь-яку. Наприклад, я не можу змінити свій зріст і стати 7 футів заввишки. Зате якби я захотів, то міг би стати музикантом, лідером, проповідником, підприємцем, учителем, письменником чи програмістом світового рівня.

Коли йдеться про навички й здібності, то твій потенціал видається необмеженим. Якщо ти маєш чітко окреслену і встановлену мету, яка зовсім не відповідає твоїм нинішнім можливостям, створив умови, що сприяють її реалізації, визначився з потрібними ролями для себе, то все, що треба, – це поводитися так, ніби ти вже є тією людиною, якою прагнеш бути.

Щоб зробити такий великий стрибок, потрібно працювати на межі власних можливостей. Часто це не дуже приємно. Ти житимеш під тиском своєї ситуації. Ти почуватимешся ошуканцем. З’явиться сильний синдром самозванця. Твоє теперішнє «я» часто проявлятиметься, незважаючи на те, що обставини вимагатимуть чогось значно більшого.

Проте кінець кінцем ти адаптуєшся до нових умов. Ти зможеш грати свою роль настільки природно, що вже не буде потреби щось удавати. З фрази «поводься так, неначе» зникне останнє слово. Ти станеш саме тим, ким хотів, і це й буде твоє істинне «я». І при цьому досягнення твоїх цілей буде природним та неминучим.

Працюй над взаєминами з людьми

Неможливо вживатися у свої ролі, не заручившись підтримкою друзів та наставників, яким ти довіряєш.

manУ своїй книзі «Хто тебе прикриває» Кіт Феррацці розвінчує міф про надлюдину-одинака й американську самостійницьку ментальність. На думку автора, правильний шлях до успіху пролягає крізь створення вузького кола близьких людей. Це глибокі, тісні взаємини з небагатьма довіреними особами, від яких можна отримати підбадьорення, зворотний зв’язок і безкорисливу взаємодопомогу, які потрібні, щоб повністю реалізуватися в житті.

Близькі люди – це ті, що не дозволять здатися й махнути на все рукою. Без них ти програєш. Ситуації, в які ти потраплятимеш, будуть заскладними, щоб упоратись самотужки.

Підсумок: великі стрибки в невідомість

Прориви та миттєві зміни цілком можливі. Прогресія твого особистісного росту необов’язково має бути арифметичною: вона може бути й геометричною. Ти здатен на радикальне, істотне покращення.

Ти стрибаєш у невідомість, потрапляючи в складні ситуації, що змушують фактично бути кращим, ніж ти є зараз. У таких ситуаціях треба не лише визначитися, ким ти маєш стати, але й поводитися так, ніби ти вже є такою людиною.

Пристосовуючись до складних умов, ти виростаєш у людину зі значно кращим самоусвідомленням, із ширшими поглядами на свою сутність і власні можливості.

Твій потенціал безмежний. Твоя особистість пластична. Вибір завжди за тобою.

За матеріалами Medium
Автор: Бенджамін П. Гарді
Переклад: Олександр Староста

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Чи сподобався вам цей матеріал?
  • Подобається
  • У захваті
  • чудово
  • Нічого собі
  • Сумно
  • Злість