workspace1

Лірика не для веселого вечора в караоке-барі

Гімн – це урочиста пісня, яку створюють задля прослави. Кожна країна має свій гімн, у якому оспівують національних героїв і багатства краю, відчувається радість через здобуту незалежність, зневага до ворогів та віра в краще майбутнє.

Історія гімнів починається задовго до нашої ери: перші були відомі в Єгипті, Месопотамії та Індії й прирівнювалися там до молитов. Своїх богів славили за допомогою хвалебних пісень, тому гімни й закріпилися як своєрідний спосіб спілкування з вищими силами.

Релігійні оди використовували і в Стародавній Греції: тут співали на славу Аполлона й Діоніса. Такі пісні були життєрадісними, їх виконували хором і супроводжували танцями та гучними святкуваннями. Існували також і військові гімни, які возвеличували не лише радість і перемоги, а й втрати: такі пісні ввійшли до античних трагедій.

У середньовіччі значення гімну кардинально змінилось, оскільки він став урочистим твором з глибоким та продуманим змістом. Саме в середні віки гімн стає символом нарівні з прапором і гербом: спочатку церкви, а потім і різних держав.

«Кради, як митець»

Уперше національний гімн зазвучав у Великій Британії в 1745 році й дістав назву «Боже, бережи Короля». У той історичний період саме король був основою та опорою держави. Хоч із плином часу багато що змінилося, гімн використовують і сьогодні, проте благають Бога про безпеку й щастя вже для очільниці держави.

«Боже, бережи Короля» став тим ще хітом: двадцять країн Європи також створили свої гімни, де закликали Бога піклуватись уже про їхніх державних поводирів. Новостворені славні мали однакову мелодію, запозичену з англійського прототипу. Згодом композитори кожної з держав створили власні мелодії для національних пісень, а от гімн Ліхтенштейну досі співають на мелодію англійців.

music2

Реклама

Про що розповідають гімни

Головні пісні сучасних держав дуже різні: деякі містять у собі пацифістські оспівування природи, інші ж відверто вороже ставлення до сусідніх країн.

У власному гімні Австралію прирівнюють до квітки, якій бажають розквіту, щедрі метафори наповнюють весь текст і дають уявлення того, що Австралія – це квітучий час із квітів і трав, тобто щаслива земля із щасливими людьми.

Такою ж квітучою є й Білорусь, а її жителі вважають себе мирними та працьовитими. Щастя ж вони бачать у дружбі з іншими народами й понад усе бажають миру. Та все ж можуть дати гідну відсіч, бо свою країну люблять навіть більше, ніж мирне життя.

Не дуже оптимістичним виглядає славень Вірменії, особливо тоді, коли порівняти з квітучими Австралією та Білоруссю. Вірмени співають про постійну й виправдану смерть, яка панує в їхній країні: у пісні люди готові вмирати за свою батьківщину й сприймають це найвищою ціллю, навіть якщо це боляче й завдає багато горя.

Помирати на своїй землі закликають також і шведів: автори гімну переконані, що на Півночі сонце світить яскравіше, а трава зеленіша в рази. Цією красою вони бажають насолоджуватись не лише під час земного життя, а й у вічності. Рай на землі існує, і він десь у Швеції.

Багато спільного є в гімнах Швейцарії та ПАР. Обидві країни закликають Бога благословити їхній край і вберегти його в усіх бурях та негараздах, зупинити всі війни й страждання і принести такий важливий мир. У гімні Ватикану не раз підкреслюється роль понтифіка в державі й те, що він є намісником Бога на землі.

Натомість не всі країни вважають головною метою мир і здоров’я своїх очільників. Автори гімну Алжиру наголошують: ніякої дружби народів не буде без боротьби проти ненависної Франції. Судячи з тексту, автори славня цієї африканської держави бажали свободи та революції, у ході якої найбільшою радістю стало б падіння європейської держави:

«О Франціє, час ганьби пройшов,
Ми перегорнули сторінку.
О Франціє, тепер день розплати,
Тож готуйся відповідати!»

Таке ставлення до французів легко пояснити: Алжир понад сто років був під контролем Парижа, а головну національну пісню створили лише за шість років після проголошення незалежності.

musicАнгола також вітає революцію і вірить, що країну охороняє кожен анголець, який помер за її незалежність та ідеї.

Натомість Туреччина пішла ще далі, називаючи своїм ворогом Європу, яка в турецькому гімні показана монстром, якого не варто пускати на поріг. Монстру не можна дозволяти торкатися місць молитви, паплюжити релігійні святині й розпускати руки проти ісламу. Цікаво, що цей гімн вибрали серед семиста робіт, які розглядала конкурсна комісія:

«Не пустимо, браття, монстра Європи на поріг
І грудьми захистимося від натиску безчестя».

З гімном Анголи й Туреччини контрастує гімн Нідерландів: перлиною цієї національної пісні є слова про службу та вірність іспанському королю.

«Я, Вільгельм ван Нассау,
Голландської крові принц,
Вітчизні присягаю:
Буду вірний лише їй.
Як істинний Оранський
Я честю дорожу,
Тож знай, королю іспанський:
Тобі лиш я служу».

Нова Зеландія має два офіційні гімни: один з них є власним, у якому новозеландці просять Бога про захист своєї країни, а інший – славнем Великої Британії.

Нові національні пісні можуть створювати, зважаючи на політичні події та появу нових держав, проте в пам’яті людей залишаються попередні гімни. Так австралійці, канадці, ямайці ще досі пам’ятають королівський гімн Великої Британії. Яскравим прикладом такої пам’яті є й колишні мешканці СРСР, більшість яких і досі пам’ятають, що Союз був «незламним». З розпадом Союзу погодилися не всі: Росія, наприклад, десять років не мала власного славня. Текст «Священної Росії» затвердили лише в 2000-му, а мелодію вирішили запозичити з гімну СРСР.

Не слід сприймати тексти гімнів буквально: навіть жителі країн з найбільш «смертолюбними» славнями хочуть миру й добра більше, ніж війн за честь і чергових випробувань долі. Що точно можна дізнатися з більшості національних пісень, то це приблизну ціну кожної незалежності й дещо перебільшені почуття до рідної землі.

Головне не забувати: Земля в нас одна. Можливо, колись ми напишемо гімн і для неї.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Чи сподобався вам цей матеріал?
  • Подобається
  • У захваті
  • чудово
  • Нічого собі
  • Сумно
  • Злість