man (1)

Розповідаємо, чому сучасні медіа – «найгірша річ, з якою ми до цього мали справу»

У форматі дискусії провідні експерти й професори Вільного університету Берліна та Індіанського університету (США) розказали про вимоги часу і виклики, яких слід очікувати новому поколінню студентів факультету журналістики. Участь у дискусії взяли професори Александр Ґерке, Елейн Монеґен, Марґрет Люненборґ і Джеймс Шенеген. Зустріч пройшла в європейському представництві Індіанського університету в Берліні й розпочала собою серію лекцій «Роль медіа в епоху цифрових технологій», які пройдуть у 2018 році.

Чому ми досі говоримо про роль соціальних медіа у 2018?

Питання впливу соціальних медіа на публічну сферу та журналістику постало вже більш ніж десять років тому, але й досі залишається «звіром, якого ми не розуміємо». Втім, така тенденція не є визначною: 50 років тому ми так само говорили про плив масової комунікації. За десять років ми будемо говорити про нові медіа, висловлюючи своє невдоволення тим, що «це найгірша річ, з якою ми до цього мали справу».

Реклама

Соціальні мережі – зло, добро чи «comsi comsa»?

Серед позитивних аспектів слід відзначити, що журналістика втратила свою ексклюзивну роль: кожен з нас виступає актором і творцем, що значно прискорює процес створення і розповсюдження контенту. Елейн Монеґен, колишня репортерка, письменниця і міжнародна кореспондентка, наразі професорка Індіанського університету (США), відзначила тільки позитивні наслідки впливу соціальних мереж на професію журналіста. Пані Монеґен тішать сучасні студенти факультетів журналістики, які роблять фантастичні речі в ньюзрумах, використовуючи Snapchat або інші програми. Змінюється не лише подання тексту, а й метод його реклами для читачів – споживачі отримують більше завдяки багатовимірному висвітленню, яке надають соціальні медіа. Кожен може перетворити свою історію на твіт.

Визначною є криза старого мислення в журналістиці. Однією з основних причин, чому люди обирають цей фах, є перспектива змінювати світ за допомогою слів. Відтепер ми всі виступаємо споживачами й генераторами контенту, що створює потенціал для позитивного обміну, для більш інклюзивної журналістики. Для того, щоб виконувати традиційні функції журналіста, вже не потрібно навіть вивчати журналістику.

workspace (1)

Парадокс «золотого віку журналістики», чи він взагалі існує?

На думку Марґрет Люненборґ, керівниці програми журналістики і професорки Вільного університету Берліна, термін «золотий вік журналістики» є занадто елітарним та ексклюзивним, переоціненим з погляду еталону. Коли говорять про «золотий вік» журналістики, як правило, мають на увазі п’ять національних газет, доступ до яких, вочевидь, мав лише невеликий прошарок населення.

Голова Медіа-школи Індіанського університету (США) Джеймс Шенеген також заперечує існування «золотого віку», наголошуючи на тому, що журналістика переживала й значно кращі часи. Професор також звертає увагу на публічну комунікацію за часів Трампа. На його думку, канали комунікації президента є емоційно бідними і не містять жодної аргументації: «За часів Обами ми говорили: “Вау, ми маємо президента, який вправно використовує соціальні мережі”. Тепер маємо зворотній ефект: багатьох дратує використання соціальних медіа Трампом».

Нові бізнес-моделі

Традиційна журналістика й ЗМІ наразі переживають бурхливі часи. Вплив соціальних медіа на публічну комунікацію та журналістику формує нові вимоги до професії. За таких умов кожен журналіст повинен мати дві голови – не тільки для осмислення власної місії, але і розуміння й застосування бізнес-моделей, що спрацюють на нашому ринку. Варто пам’ятати ще й про гнучкість і потребу переосмислювати власну роботу щодня – важливі якості сучасного журналіста.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Чи сподобався вам цей матеріал?
  • Подобається
  • У захваті
  • чудово
  • Нічого собі
  • Сумно
  • Злість