osmachka1 (1)

Деякі з нас готові жертвувати дахом над головою, давніми друзями та статусом у суспільстві заради служіння ідеї. Проте, висока ціна, яку платять за відкрите протистояння режиму, не завжди означає справедливий хепі-енд

Цей текст – нехрестоматійна історія молодості Тодося Осьмачки, спроба знайти «живу» людину за товщею офіційної біографії.

Вічна дилема: вчитися чи працювати

Дитинство Тодося Осьмачки не було дуже комфортним, але точно збагатило митця творчим матеріалом. Навіть у звичайну школу в рідній Куцівці маленький Теодосій потрапив лише завдяки зв’язкам батька: той працював у поміщика Терещенка і домовився за сина. Інтелектуальний пошук хлопця міг би припинитися відразу по закінченні школи, але юний та цілеспрямований Осьмачка самотужки підготувався і склав екзамени на звання сільського вчителя.

Як і всі «бідні» студенти, молодий поет працював у панській економії – заняття на кшталт підробітків у сучасному «Мак-Дональдсі». У двадцять років юнак остаточно вирішив дилему й обрав працю, пов’язану з освітою: Тодось почав працювати в школі.

osmachka2 (1)

Реклама

Вбивати чи бути вбитим?

Під час Першої світової Європа обернулася на поле жорстокого людиновбивства. Заклик «За родину и царя!», як і інші патріотичні лозунги того часу, не пробудили в чутливому і гуманному Тодосеві бажання стріляти.

З війни поет повернувся досить швидко, чи то бувши заарештованим за антиімперські заклики, чи то симулюючи туберкульоз. Повернувшись, поїхав у село Носачеве на Черкащині, де викладав у школі й брав участь в аматорських постановках українських п’єс. Трохи згодом Тодось почав підтримувати мітинги за незалежність України.

Після початку Перших визвольних змагань Осьмачка написав пісню, яка висміювала більшовизм. Самійло, брат поета і солдат більшовицької армії, частенько її наспівував. Пізніше Самійла розстріляли через контрреволюційні настрої, а Тодось решту життя вважав себе винним за це.

У 1918 році Осьмачка знову спробував змінити перо на рушницю і приєднався до спеціальної армії УНР «Чорні запорожці». Повоював трохи і знову пішов: митець, вочевидь, дійсно не був створений для війни.

osmachka3 (1)

Хіпстерська тусовка vs сільська ідилія

1920 року Тодось почав працювати інструктором з підготовки працівників освіти в Кременчуку. Вже за рік поет приїхав до Києва, щоб доповісти про стан українізації в середніх школах. Вибір місця для ночівлі зіграв визначну роль у творчості Осьмачки: до готелю «Сільбуду» на Фундуклеївській вулиці, в якому і зупинився митець, щодня приходили обідати і вечеряти письменники, художники й актори з Театру імені Тараса Шевченка – справжня хіпстерська тусовка!

Тут Тодось уперше читав свої твори мистецьким гурманам, саме тут його талант уперше визнали публічно. До біса чиновництво: поезія цікавіша!

У творчих колах молодий поет познайомився з Григорієм Косинкою і став його щирим другом. Хлопці мали «погану» славу і були зухвалими правдорубами. У культурних колах друзів почали називати Косьмачкою: «Косинка й Осьмачка – на два боки ломачка». Сміливість і зухвалість юнаків подобалися дівчатам, а ось радянській владі – не дуже.

Молоді митці чудово розуміли небезпеку тих ігор, у які грали. На диспутах, що відбувалися в межах Літературної дискусії 1925-1928 років, вони не боялися говорити про незалежне існування української літератури і потребу в її розриві з російсько-імперською. Якось вони домовились: якщо першого ліквідують Осьмачку, Косинка буде писати про нього, або ж навпаки. Митці не були плаксіями чи фаталістами, всі їхні прогнози збулися: в 1934 році Григорія заарештували та розстріляли за належність до українського повстанкому. А Тодось значно пізніше без страху писатиме в творах:

«І в Сталіна твого душа несита
нехай проклята буде тьмущий раз,
бо, вилізши із спільного корита
московського соціялізму, сказ
на правду схожий, скаже це й воловник,
мов роги в сатани на молитовник!»

(поема «Поет»)

Кохати = жертвувати?

1921 року Тодось усе ж таки вступив на бюджет літературно-лінгвістичного відділу Інституту народної освіти. Уже за рік він одружується зі студенткою медичного інституту Лесею Трохименко. Дівчині вдалося прийняти Осьмачку зі всіма його «тарганами» й мріями, вони тулилися в одній кімнатці, жили на скромну стипендію студента, а потім Леся працювала і тримала на своїх плечах домашній побут, щоб Тодось міг вчитися.

Дружина змушувала свого вже дорослого та зрілого чоловіка читати хорошу літературу і плекала генія всередині Тодося. А ще народила поетові сина Ігоря в 1923 році.

osmachka4 (1)

Скрутні часи

Щастя, як і горе, не може тривати довго. Тодось не приховував своєї прихильності до Київського осередку Української комуністичної партії, діяльність якої заважала більшовизму. Через це його позбавили стипендії, що вело до відрахування з універу.

Але творча діяльність не припинялася. 1922 року вийшла його перша збірка поезій «Круча». У 1923 році Осьмачка разом із Зеровим, Рильським і Косинкою стали членами «Аспису» – асоціації письменників.

Не всі митці могли витримати політичний тиск, тому були вимушені відмовлятися від публічного висловлення власних поглядів. Валер’ян Підмогильний відверто говорив, що треба шукати компромісів з радянською владою. Пізніше він став редактором журналу «Життя й революція». Борис Антоненко-Давидович став відповідальним секретарем пролетарського журналу «Глобус». «Молоді та злі» приймали посади головних редакторів газет і відходили від активної літературної діяльності через страх або ж потребу хоч якось заробляти на життя. Називати їх зрадниками все ж складно. Осьмачка ж не волів іти на компроміси, через що був вимушений піти з літературних об’єднань. 1925 року він ще встиг видати збірку «Скитські вогні», 1929 – «Клекіт», а після цього Осьмачку вже не друкували.

1925-1928 роки ще були благодатними для культури: активно діяв театр Леся Курбаса «Березіль», відбувалися літературні вечірки та диспути. 1927 року Тодось Осьмачка взявся за вивчення англійської, щоб читати улюблених Шекспіра й Байрона в оригіналі. Уже за два роки Тодось перекладе шекспірівського «Макбета» українською – і це без мовних курсів та онлайн-навчання.

Десь у цей час і закінчився період складної, однак натхненної та сповненої віри молодості митця. Його рання творчість була наскрізь поетична: встиг видати 3 збірки. Усією силою свого творчого духу Тодось намагався вплинути на повноцінний розвиток національної літератури, відмовляючись іти на компроміси й поступки. Попереду на Тодося чекали нові етапи творчого розвитку, важке розлучення та еміграція. Але, втративши друзів, статус у суспільстві, авторитет у літературі, він зберіг любов до правди й сміливість відверто її висловлювати.

Ілюстрації: Анастасія Бабаш

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Чи сподобався вам цей матеріал?
  • Подобається
  • У захваті
  • чудово
  • Нічого собі
  • Сумно
  • Злість