cinema2

Улітку відбулася школа «Молодь в місті», яку організувала молодіжна громадська організація «Клуб “Компас”». Її учасники мали змогу стати на крок ближчими до реалізації власних урбаністичних проектів. Команди з Києва, Луганської та Донецької областей набиралися нового досвіду й ідей, а 5 найперспективніших отримали креативні ваучери від «Спільнокошту» – пакети комплексної допомоги, які можна використати, реалізуючи задум.

Команда Garage Gang за участю професіоналів з різних сфер і менторів супроводжує проект від моменту оформлення ідеї до презентації та взаємодії з аудиторією. Розповідаємо про команди переможців і ділимося правилами успішного проекту.

Правило 1. Ідея має базуватися на досвіді та знаннях, команда – на відповідальності

ГО Ukrainian Patriots, Олександр Ніколенко, Валерій Губакін (м. Маріуполь, Донецька обл.)

Ми вже маємо певний досвід роботи в громадському секторі. Наш новий проект – молодіжний хаб на території покинутого заводу. Це – 1,5 га, 3 будівлі в дуже хорошому стані. Ми прагнемо створити робочі зони для тренінгів, модульне приміщення для виставок, тусовок, фестивалів, інноваційного театру. Найближчі духом для нас – арт-завод «Платформа», IZOLYATSIA (входить до Trans Europe Halles). Маріуполь – півмільйонне місто, але в ньому дуже мало культури.

З часу літньої школи ми дуже знизили вартість проекту, визначили, хто власники території, попрацювали з місцевим бізнесом, ЗМІ, з молодіжними структурами. Ми віримо, що сформуємо в Маріуполі наглядову раду, відповідальну за такі проекти. Наразі організації нашого міста часто не знають одна про одну, але ми це виправимо, створивши молодіжний парламент, хоч би як нам заважала при цьому місцева влада.

Також після школи ми визначили ідеологію проекту завдяки менторингу Garage Gang, напрацювали цінні контакти. Ми ростемо щодня, набуваємо нових компетенцій. Олександр навчався на електрика, але освоїв Photoshop та Illustrator. Я (Валерій Губакін – прим. ред.) вивчав міжнародні відносини, а тепер працюю з документацією. Ми впевнені: перед тим, як набирати людей до команди, треба самому навчитися. Ми розуміємо важливість особистої відповідальності: без цього неможливо побудувати команду.

hub

Правило 2. Потрібно надихати людей навколо й залучати до команди нових учасників

Дитяча кіностудія MEDI@NNA, Аня та Сашко (м. Миколаївка, Донецька обл.)

Ми дитяча кіностудія, яка знімає фестивальне короткометражне кіно. У першому складі нас було 15. На осінніх канікулах ми влаштували кастинг, на якому набрали ще 14 учасників. Перші стрічки ми знімали завдяки підтримці батьків – тепер працюємо з допомогою ГО «Новий Донбас» і «Жовтий автобус». Нам подобається командна робота і зйомки. Ми вже зняли 5 кінофільмів, серед них – про людей з інвалідністю в нашому місті.

Ми провели серед односельців опитування, кастинги – почули, що всі хочуть якісної української комедії, тому тепер знімаємо кінокомедію про хлопчика-геймера з міста, який приїхав на літо в село «на безкомп’ютер’я і безінтернеття». Хочемо показати невідповідність між очікуваннями й реальним життям. Сценарії створює вся група на мозковому штурмі, разом ходимо на тренінги від Катерини Бабкіної, Ірини Цілик, громадських організацій. Уже не боїмося експериментувати, хоча складно було подолати звичну логіку шкільного твору. Тепер ми працюємо з локаціями, акторами, сценарієм, шукаємо фінансування.

Ми хочемо залучити ровесників до створення спільного продукту – свого майбутнього.

cinema

Правило 3. Потрібно знати свою цільову аудиторію та працювати з нею

Міжнародна академічна програма ISIC Ukraine, Родіон Вегера (м. Київ)

Ми інформаційна платформа, яка розповідає не тільки про можливості, а й про власну організацію. Для нас важлива комунікація з власниками карток ISIC, ми хочемо донести, що можна економити на студентських подорожах. Ми показуємо реальні кейси, працюємо з менторами, останнім часом – з роботодавцями, зацікавленими в активних студентах.

Після школи ми думали, що робимо все ідеально, але з часом зрозуміли, що треба щось змінювати, удосконалювати. Складнощі, які в нас є, – вартість проекту, пошук найефективніших способів доносити інформацію, комунікація між бізнесом і студентами.

Ми хочемо використовувати свої ресурси раціонально, а не реалізувати все за якісь колосальні кошти, тому тепер працюємо над технічним забезпеченням і налаштовуємо комунікацію. Ідеального моменту для старту ми не чекатимемо, але й поспішати теж не варто. Ми робимо проект не для себе, а для студентів, тому це велика відповідальність.

T

Правило 4. Завжди варто звертатися до експертів

ГО «Дитячі велоперегони “Ми – чемпіони!”», Світлана Шатохіна (м. Київ)

Ми проводимо велоперегони вже десять років, склад команди змінюється, як і обсяг фінансування проекту. Результат за таких умов: це кльово, але було б доцільніше переходити вже від волонтерства до соціального підприємництва.

Я хотіла б створити велопарк і на його території проводити освітні заходи як для дорослих, так і для дітей, щоб у 14 років вони розуміли правила, володіли технікою їзди, могли надати першу медичну допомогу. Наразі в Україні немає розроблених методик навчання для дітей. Улітку ми проводили пробні тренування з дітьми та їхніми батьками і зрозуміли, що дорослі так само не знають правил. У Польщі є уроки їзди на велосипеді, діти складають іспити. Ми хотіли б створити в Україні схожу інституцію.

Завдяки школі я побачила нові можливості залучення матеріальних і людських ресурсів до розробки програми дитячої велоосвіти.

velo

Правило 5. Проект буде справді корисним, якщо вирішуватиме загальну проблему

Майстерня з переробки пластикових відходів, Ірина Бондар, учитель-супровідник «Ми – діти галактики» (НВК №4, м. Васильків, Київська обл.)

Команда «Ми – діти галактики» зібралася минулого року для участі в проекті «Відкривай Україну». Нашим завданням було створити в НВК ляльковий театр, але ми зробили більше – розширили творчу позашкільну діяльність учнів. Діти навчилися робити щось самостійно й розуміють, що це важливо.


Сміття сортують у нашій школі вже давно: ми збирали пластикові кришечки, пляшки. Тепер прагнемо більшого – здійснювати не хімічну переробку пластику, а фізичну. Суть проста: нагріваємо пластик, спресовуємо його, а з отриманих заготовок можна вже щось створювати. Наприклад, використовувати їх замість дерева на уроках праці.

Наразі ми перебуваємо на стадії детального проектування, і наше головне завдання – привчити дорослих сортувати сміття. Діти бачать, що від їхньої діяльності є користь. Ми отримуємо кошти за відсортоване сміття, на які купуємо щось для прикрашання школи, техніку для концертів. А батькам усе треба пояснювати: дорослі часто налаштовані скептично і дезінформовані, не вірять у результат.

Суспільство взагалі важко йде на зміни, та коли розуміє, що все робиться на його ж користь, усе-таки їм піддається.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.