дівчина

Скільки тих нещасних закоханих, які розуміють: писати першим не варто. Але зрештою здаються та надсилають повідомлення, яке у ту ж секунду воліли б видалити. Може, ти один з них? А може, тобі ніяк не вдається кинути палити і ти чахнеш над коробочкою з цигарками? Давай розберемося, що не так із твоєю силою волі.

Експеримент з маршмелоу

У кінці 1960-их і на початку 1970-их доктор психології Уолтер Мішел разом із колегами давав дітям дошкільного віку 2 зефіри. Щоправда, другий зефір діставався дитині лише за умови, що та дочекалася і не з’їла перший.

Діти страждали, але відверталися від солодкого. Хтось намагався з’їсти зефір, та в останній момент усе ж відкладав його. У результаті частина дітей дочекалися винагороди, інша ж провалилася й таки з’їла десерт.

Після експерименту за дітьми довгий час спостерігали. Виявилося, що ті, хто дочекалися другого шматочка, добре навчалися у школі, легко концентрувалися на завданнях і добре контролювали себе протягом життя.

У 2011 році Уолтер Мішел у черговий раз зібрав підопічних і дав їм новий тест. Уже дорослі учасники експерименту, лежачи в томографі (пристрій, який аналізує активність ділянок мозку), вибирали правильну відповідь у вигляді картинки. Усі запитання були простими та загальними.

Виявилося, що ті, хто в дитинстві не зміг дочекатись експериментатора з другим зефіром, частіше помилялися, бо поспішали відповісти. Терплячі підопічні мали більш активну фронтальну кору – частину мозку, яка відповідає за самоконтроль і прийняття рішень. У нетерплячих була більш висока активність вентрального стріатума – зони, яка відповідає за бажання винагороди. 



Так, людям, які проявили нетерплячість у дитинстві й не змогли прийняти зважене рішення зараз, завадила надто яскрава реакція на винагороду.


Отже, будова й активність певних ділянок мозку впливає на життєві успіхи. Але якщо ти підозрюєш, що нетерплячі рішення та невміння довго працювати на результат – твоя фішка, то сильно не переймайся. Мозок здатний до перебудови. Ти можеш свідомо привчити його концентруватися на тривалій дії задля кращого результату. 


Реклама

Потужність сили волі закладена в ДНК



Ми вже зрозуміли, що наша сила волі залежить від мозку. А от те, яким буде мозок і як функціонуватиме, вирішує ДНК. Саме тому одні діти без будь-якої підготовки змогли дочекатися другого шматочка, а інші – ні.

Скажімо, ти не повірив Уолтеру Мішел, бо результати його експериментів можуть бути звичайною випадковістю. Тоді візьмемо дослідження Террі Моффіт, клінічного психолога: у неї і вибірка хороша, і збір даних систематичний. Террі та її команда спостерігали за 1 037 дітьми від народження й оцінювали рівень самоконтролю в 3, 5, 7, 9 і 11 років.

дівчинаПотім з учасниками зустрілись у їхні 32 роки й виявили чітку кореляцію: чим нижчим був самоконтроль дитини, тим більша вірогідність, що у зрілому віці вона набере кредитів, стане самотнім батьком або потрапить до поліцейської бази даних. Висновок: нахили закладені з найбільш раннього віку – тобто генетично.



Але знову ж таки: у людини приблизно 20 тисяч генів і 86 мільярдів нейронів. Наша ДНК задає загальні принципи будови мозку, але його формування знаходиться під впливом середовища (так-так, ти самостійно можеш навчити мозок працювати фронтальною корою). Будь-яка діяльність, яку ми практикуємо, анатомічно змінює наш мозок. Звісно, генетичні передумови дають певні гарантії. Можна почати виправдовуватися меншим талантом. Але якщо ти погано контролював себе в три роки, це ще не означає, що не можна навчитися цьому до 30.
 


Сила волі може вичерпатися



У 1998 році професор психології Рой Баумайстер запросив студентів перевірити смакове сприйняття. Уяви, ти приходиш голодним у лабораторію. У коридорі смачно пахне печивом. Заходиш у кабінет, а на столі поряд із печивом лежить редиска. І з’їсти тобі кажуть саме останню. Мало приємного…

Окрім студентів, які мали з’їсти редиску, в експерименті брали участь ті, хто повинен був нічого не їсти, і ті, хто мав з’їсти печиво. Після смакувань підопічним дали завдання: намалювати геометричну фігуру із гранями, не відриваючи олівець від паперу (насправді намалювати її таким чином неможливо, усе одно доводилося повторно провести олівцем по одній із вже намальованих граней).

Фото будь-якої фігури з гранями

Учасники, яким нічого не дали з’їсти, намагалися намалювати фігуру у середньому 33 рази. Усе це в них займало в середньому 21 хвилину. Ті, кого нагодували печивом, намагалися намалювати 34 рази протягом 19 хвилин. Різниці загалом ніякої. А ось ті, кого нагодували редискою, намагалися вирішити завдання не довше ніж 8 хвилин і використовували в середньому 19 спроб.


Після інших аналогічних експериментів дослідник зробив висновок, що силу волі можна вичерпати попередньою дією, яка її вимагала. Бо не просто ж їсти редиску, коли на столі стоїть смачне печиво. Розв’язувати якісь задачки потім не надто хочеться.

дівчина


Силу волі можна тренувати


Містер Рой не зупинився на катуваннях редискою. У наступному експерименті він попросив піддослідних не думати (!) про білого ведмедя і при цьому розтягувати пружину. Надто виснажені спробами не думати про білого ведмедя швидше втомлювалися від пружини.

Час настання втоми фіксували та розбивали учасників на дві команди: одним дали домашнє завдання контролювати власну осанку, записувати кількість з’їдених калорій і решту корисних дрібничок. Інших відпустили без будь-яких завдань. Наступного разу група студентів з домашнім завданням могла значно довше розтягувати пружину, у той час як група без завдань показала ті ж результати.

Як ти міг помітити, виникла певна суперечливість: суть експериментів з редискою та пружиною схожа – робити те, що не подобається. А результати різні: люди, які з’їли редиску, втратили мотивацію, а ті, хто вдома виконував ненависні завдання, навпаки, показували кращі результати. Причина – у другому випадку дія була систематична. Простими словами – ми здатні покращувати свої результати, якщо будемо над ними працювати стабільно, а не докладемо зусилля один раз і розчаруємося. Так, якби учасники «редискового експерименту» отримали завдання з’їдати овоч щодня (тримаючи перед очима ароматне печиво) і після цього концентруватися на поставленому завданні, то й результати стабільно покращувалися б.

Силу волі можна (і треба) тренувати. Коли ми вирішуємо перше, друге, третє завдання систематично, нам простіше братися за четверте. Сила волі при цьому вичерпується меншою мірою, а мотивація тільки збільшується, бо ж як приємно дивитися на виконану роботу!

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Чи сподобався вам цей матеріал?
  • Подобається
  • У захваті
  • чудово
  • Нічого собі
  • Сумно
  • Злість