music

Як живеться платному онлайн-контенту в Україні

У щорічному звіті Міжнародного альянсу інтелектуальної власності за 2018 рік Україну визнано країною зі значними порушеннями авторського права. Нашими сусідами по рейтингу стали Російська Федерація, Мексика й Китай. Ба більше, наша країна потрапила до списку спостереження, що свідчить про серйозність ситуації, – у нас дійсно є проблеми з піратством.

За що платити

Ще до появи інтернету в Україні в 90-х у людей міцно закріпився феномен якорування: наші безумовні сподівання щодо вартості речей заважають сприймати об’єктивну інформацію. Ми порівнюємо реальну ціну з нашим «якорем», і саме цей фактор стає ключовим у рішенні купити новий продукт.

Деніел Канеман і Ден Аріелі досліджували цей ефект різними способами: аукціони, рулетки, соцопитування. У ході експериментів вони виявили, що основними факторами, які впливають на якорування, є настрій, досвід і характер людини. Підсвідомість створює упередження, що корегують сприйняття інформації. Наприклад, початкова ціна, запропонована за старий телефон, створює стандарт для решти пропозицій: ціни, нижчі за встановлену, будуть вважатися вигіднішими, навіть якщо вони вищі за реальну вартість нового аналогічного телефона.

Ми готові заплатити 60 гривень за манго, але вагаємося, якщо це ціна електронної книги, особливо коли можна знайти безкоштовний примірник на піратських сайтах. І так само не сподіваємося, що нові сервіси будуть платними, адже ми ще не знаємо про вигоду від користування ними й керуємося думкою «я вже й так плачу за інтернет».

phone

Реклама

Голос народу

Коротке опитування моїх знайомих показало, що є дві основні причини, чому за контент не платять.

Старше покоління переважно відмовляється платити, адже звикло до безкоштовних серіалів, фільмів або музики. І якщо за диски вони ще готові віддати гроші, то можливість отримати щось «без реєстрації та СМС» в інтернеті є настільки ж природною, як можливість увімкнути телевізор і сплачувати не за продукт, а за електрику.

Мої ровесники керуються не звичками з минулого століття, а фінансовими аспектами. Не всі можуть дозволити собі підписку на Netflix за 200 гривень на місяць, а пісня за рдолар може набриднути за тиждень, тож більшість обирає «ВКонтакті» (так, дотепер) або YouTube.

Серед знайомих знайшлися й ті, хто платить за контент в інтернеті. Значну частку цієї групи становить молодь, що працює. Дарія Лещенко, CEO компанії SupportYourApp, розповідає: «У деяких націй філософія “за все треба платити” є складовою соціальних норм. Їм легше побачити зв’язок між витратами й перевагами, які вони отримують натомість. Тому, коли люди бачать платний продукт, вони обирають саме його, а не безкоштовну альтернативу». Якісний контент, відсутність реклами й зручність у використанні мотивують иплатити за послугу.

Глобальні тенденції

Згідно з даними Pew Research Center, більш ніж половина користувачів інтернету платять за контент. Зазвичай усе починається з безкоштовної демоверсії: юзер уже відчув, як сервіс покращує його життя, і не відмовиться від цього покращення на користь економії незначної суми грошей.

girlНа Заході дедалі популярнішими стають преміум-акаунти, що надають більше опцій і блокують рекламу: користувач платить за якісний інформаційний простір і можливість навчитися нового. До речі, головний виконавчий директор «Фейсбуку» Шеріл Сендберґ зазначила, що лише платна версія застосунку дозволить позбавитися реклами й використання особистих даних.

Дорогу змінам

Найзапекліше захищає авторське право Америка. Акт про сімейний перегляд і авторські права передбачає перебування у в’язницік до 6 років за знімання в кінотеатрі, до 10 років за виготовлення піратських копій задля продажу і до 5 років за розповсюдження фільмів через інтернет. А у Великій Британії Верховний суд зобов’язав найбільші інтернет-сервіси країни обмежити доступ до сайтів, які розповсюджують піратські матеріали.

Наразі в Україні роблять перші вагомі кроки на шляху до мінімізації порушень авторських прав в інтернеті. У 2005 році Україна ратифікувала Конвенцію про кіберзлочинність із рекомендаціями про захист даних користувачів мережі. Прийнятий у 2017 році Закон «Про державну підтримку кінематографії в Україні» зауважує, що правовласник зможе письмово вимагати заблокувати вкрадений у нього файл. Таку вимогу можна буде оскаржити в суді, але в разі програшу позивач буде зобов’язаний сплатити штраф від 17 до 34 тисяч гривень.

Важливу роль у захисті інтелектуальної власності відіграє ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Відповідно до нього авторське право виникає внаслідок створення твору й не вимагає його реєстрації або іншого оформлення. Цей самийе закон заакріплює принцип презумпції авторства особи, чиє ім’я зазначено на оригіналі чи примірнику твору. Тобто потреба доводити авторство виникає лише за оскарження цього факту іншою особою в суді.

У листопаді 2016 року набула розголосу справа закриття онлайн-кінотеатру FS.to. Кримінальну справу відкрили через неодноразові позови українських та іноземних правовласників щодо завданих збитків і порушень авторських прав. Вилучення серверів популярного сервісу правоохоронцями призвело до припинення роботи, а під час обшуків були зібрані додаткові докази протиправної діяльності. Реакція громадськості була неоднозначною, адже на момент закриття платформи піратським контентом користувалося приблизно мільйон людей.

Відповідно до опитувань УНІАН, 50% користувачів вважають, що спершу треба було дати ринку альтернативу, а потім закривати сервіс. 23% підтримали закриття, але підкреслили невідповідність зарплат і цін на контент в інтернеті. Знайшлися й ті 15%, які розцінили цей вчинок як зраду й залишилися лояльними до піратських сайтів. Як наслідок, за кілька тижнів після припинення роботи FS.to популярність іншого піратського сервісу, Kinogo, збільшилася в 2,5 рази. Попит на безкоштовний контент є завжди, тому на зміну закритим платформам приходять нові.

Після закриття сервісів FS.to, Ex.ua й Torrents.net.ua у 2016 році Олексій Куракін, директор з розвитку бізнесу в «Медіа Група Україна», сказав: «Будуть спроби зайняти місце закритих ресурсів. Кардинально ситуація може змінитися лише у випадку, коли кіберполіція буде системно працювати щонайменше впродовж одного-двох років».

Наразі Департамент кіберполіції Національної поліції України налічує приблизно 400 співробітників. Його завдання полягає не лише в покаранні, а й запобіганні злочинам в інтернеті. Увага зосереджена на протидії шахрайству або викраденню інформації, тому проблеми, пов’язані з інтелектуальною власністю, не завжди отримують потрібні ресурси й детальний розгляд.

До штату кіберполіції входять «білі» хакери, які знаходять недоліки в комп’ютерних системах і усувають їх, перед тим як ними скористаються зловмисники. Основними методами боротьби є аналіз соцмереж та ініціативний пошук. За висновками проведених операцій визначають подальші дії та способи залучення інших департаментів нацполіції.

Нещодавно кіберполіція припинила діяльність піратського сайту kinoprostir.com. Українська антипіратська організація надала інформацію про розміщення на сайті творів з порушенням авторських прав. Оперативники з кіберполіції встановили особу злочинця і вилучили комп’ютерну техніку, флешки, банківські картки й мобільний телефон, які підтверджують протиправні дії. Йому загрожує до 6 років позбавлення волі. Сума збитків від діяльності сайту – понад 2,5 мільйони гривень.

Та все ж вирішення проблеми інтернет-піратства в Україні залежить передусім не від кіберполіції, а від кожного з нас. Торік стартувала кампанія #ДайШансМрії, мета якої – поширення обізнаності про шкоду, що завдає інтернет-піратство кіноіндустрії, музиці та IT. Суть у тому, що без матеріальної підтримки виробника ми позбавляємо себе та інших майбутніх продуктів. Тож хоча б заради цього вбити звичку дописувати в пошуковику «завантажити безкоштовно» складно, але потрібно.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

Чи сподобався вам цей матеріал?
  • Подобається
  • У захваті
  • чудово
  • Нічого собі
  • Сумно
  • Злість